„Chtěla bych se i vrátit, i když nebudu mít elektřinu, teplo, bezpečí...“

Do Česka od únorové invaze přišlo z Ukrajiny téměř půl milionu dětí, žen, mužů. Žijeme společně denní realitu? Jaká je ta jejich? Ráno kuchařský kurz, péče o malou dcerku, přednášky a práce na výzkumu, večer volejbal s účastníky kurzu češtiny... Stihneme večerní telefonát s babičkou nebo manželem – a kdy se spolu setkáme?

Dá se najít budoucnost v jiné zemi, v nalezeném bezpečí, ale také nejistém provizoriu? Je možné se integrovat a pokoušet se zapustit nové kořeny –⁠ anebo dál čekat na šanci odejít zpátky?

Dokumentární inscenace v režii Maxe Nowotarského, studenta režie Divadelní fakulty JAMU původem z Ukrajiny, tvořená a hraná společně s jeho krajany, kteří přišli během válečného jara do Brna a okolí. Experti všedního dne, v jiné zemi, jejichž původní domov zůstal v zóně bitevního pole.

Sezona 48: Blízkost

Max Nowotarski
Narozen 1994 ve středoukrajinské Vinnyci, od roku 2017 žije v ČR. Žák ukrajinských režisérů Valerije Bilčenka a Serhije Kovaleviče, aktuálně pokračuje ve studiu ateliéru režie a dramaturgie na Divadelní fakultě JAMU. Věnuje se dramatickému divadlu a ve svých projektech se fokusuje na zkoumání hereckých technik, včetně případů aktuálního a společensky angažovaného divadla a performativních forem. V roce 2022 se podílí na několika projektech spjatých s reflexí ruské války a genocidy, v HaDivadle byl kurátorem a průvodcem speciálního programu Palianytsia / Паляниця (Den ukrajinské kultury).

„Я б хотіла повернутися, навіть якщо не матиму світла, тепла, безпеки…”

Від початку лютневого вторгнення майже півмільйона дітей, жінок та чоловіків прибули до Чехії з України. Яке воно, їхнє щодення? Зранку кулінарний курс, догляд за маленькою дочкою, лекції та наукова робота, ввечері волейбол з учасниками курсів чеської мови… зможемо подзвонити бабусі чи чоловікові - а коли зустрінемось?

Чи можливо знайти майбутнє в іншій країні, у віднайденій безпеці, та невизначеній тимчасовості? Інтегруватися й спробувати пустити нове коріння, чи все ж чекати можливість повернутися?

Документальна постановка, зрежисована студентом режисури театрального факультету JAMU родом з України - Максом Новотарським, створена та виконана разом із співвітчизниками, які переїхали навесні до Брно та його околиць від війни. Експерти у своїй країні, домівки яких залишилися в зоні бойових дій.

Макс Новотарський
Народився 1994 року в Вінниці, Центральна Україна, з 2017 року живе у Чехії. Учень українських режисерів Валерія Більченка та Сергія Ковалевича, зараз продовжує навчання в спеціальності режисура та драматургія на театральному факультеті JAMU. Займається драматичним театром і сфокусований у своїх проектах на дослідженні акторських технік, включно з випадками актуального та соціально ангажованого театру і перформативних форм. У 2022 році бере участь у кількох проектах, пов’язаних з відображенням російської війни та геноциду, був куратором та ведучим спецпрограми «Паляниця» (День української культури) у ГаДівадлі (HaDivadlо).